Циклічність тектонічних, літолого-стратиграфічних та нафтогазоутворюючих процесів землі як критерій їх закономірних зв`язків / Цикличность тектонических, литолого-стратиграфических и нефтегазопродуцирующих процессов Земли в качестве критерия их связи

Теорія геосинкліналей народилася в результаті вивчення гірських систем. Дослідники звернули увагу на те, що складчастість властива переважно гірським областям, де різко збільшуються потужності осадових утворень (Дж. Холл, Э. Ог, І.В. Мушкетов). Області, в яких відбувається спочатку інтенсивне прогинання, а потім гороутворення, Д. Дена (1875) запропонував назвати геосинкліналями. Як з'ясувалося пізніше, геосинклінальний режим розвитку властивий не тільки окремим областям, але й усій планеті в цілому. Розробка цієї ідеї була почата А. Ротплетцом (1902), продовжена Г. Гребо (1922) і доведена до логічного кінця В. Бухером (1931). Він же і назвав розвиток Землі пульсаційним. Надалі ідею пульсацій підтримали М.М. Тетяєв, М.А. Усов та В.А. Обручев.